У XVII столітті під впливом ліберального англійського філософа Джона Локка та деяких інших мислителів старий порядок був похитнутий. Виникли індивідуалістичні теорії. А на зміну абсолютної монархії прийшла система парламентаризму. Обмеження, накладені на друкарство, були поступово ослаблені, внаслідок чого саме існування привілеїв монопольних видавців було поставлене під сумнів. В обстановці хаосу, викликаного катастрофою системи королівських привілеїв, видавці та книготорговці, намагаючись зберегти отримані ними права, звертаються до теорії інтелектуальної власності та розробляють договір авторського права.
Так, в Англії Компанія видавців і книготорговців (Stationer’s Company) вимагала будь-якого захисту їхніх авторських прав.
II січня 1709 року в Палаті громад був заслуханий проект закону „Про заохочення освіти шляхом зміцнення за авторами або набувачами копій друкованих книг прав на останні на час, що встановлюється відтепер”.
10 квітня 1710 року проект став законом, відомим під назвою „Статут королеви Анни”. Це був перший в історії закон про авторське право у сучасному розумінні зазначеного терміна, який уперше закріпив особисте право на охорону опублікованого твору чи договір авторського права.
„Статут королеви Анни” надав автору опублікованого твору виключне право дозволяти його перевидання протягом 21 року з часу набрання чинності законом. Для неопублікованих творів такий термін становив 14 років із правом його поновлення на наступні 14 років за життя автора.
Таким чином, цей закон став основою для договору авторського права, який з’явився в Англії.
У XVII столітті під впливом ліберального англійського філософа Джона Локка та деяких інших мислителів старий порядок був похитнутий. Виникли індивідуалістичні теорії та зміну абсолютної монархії прийшла система парламентаризму. Обмеження, накладені на друкарство, були поступово ослаблені, внаслідок чого саме існування привілеїв монопольних видавців було поставлене під сумнів. В обстановці хаосу, викликаного катастрофою системи королівських привілеїв, видавці та книготорговці, намагаючись зберегти отримані ними права, звертаються до теорії інтелектуальної власності та розробляють договір авторського права.
Так, в Англії Компанія видавців і книготорговців (Stationer’s Company) вимагала будь-якого захисту їхніх авторських прав.
II січня 1709 року в Палаті громад був заслуханий проект закону „Про заохочення освіти шляхом зміцнення за авторами або набувачами копій друкованих книг прав на останні на час, що встановлюється відтепер”.
10 квітня 1710 року проект став законом, відомим під назвою „Статут королеви Анни”. Це був перший в історії закон про авторське право у сучасному розумінні зазначеного терміна, який уперше закріпив особисте право на охорону опублікованого твору чи договір авторського права.
„Статут королеви Анни” надав автору опублікованого твору виключне право дозволяти його перевидання протягом 21 року з часу набрання чинності законом. Для неопублікованих творів такий термін становив 14 років із правом його поновлення на наступні 14 років за життя автора.
Таким чином, цей закон став основою для договору авторського права, який з’явився в Англії.
Цей закон став зразком для інших країн, які також приймали свої закони про авторське право. Згодом авторське право поширилося на інші види творчості, такі як музика, фотографія, кіно та комп’ютерні програми. Також були розроблені міжнародні конвенції про захист авторського права, такі як Бернська конвенція 1886 року.
Сучасне авторське право є складною і гнучкою системою, яка намагається збалансувати інтереси авторів, видавців, споживачів та суспільства.
© Патентний повірений Кондратюк,
