Проблема збору організаціями колективного управління майновими правами (далі — ОКУ) винагороди за використання мовниками музичних творів із текстом або без тексту стає однією з найактуальніших, і її розв’язання має здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до спеціального законодавства про авторське право і суміжні права. Приводом для написання цієї статті став аналіз практики вирішення спорів між правовласниками, користувачами музичних творів та ОКУ, яка є дещо суперечливою. Протягом 2007–2008 років господарські суди України розглянули кілька вкрай важливих для розуміння вказаної судової практики справ щодо застосування норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII (далі — Закон).
Потрібна реєстрація авторських прав?
Зателефонуйте Патентному повіреному 073 159 98 99 або напишіть у Viber чи Telegram
Винагорода за використання музичних творів у телерадіомовленні
Використання цілісних музичних творів шляхом їх публічного сповіщення становить основу діяльності переважної більшості радіостанцій по всьому світу. Твердження про те, що шляхом публічного сповіщення радіостанції лише рекламують певні музичні твори й виконавців та допомагають продавати музичні альбоми (а отже, не повинні сплачувати за переваги, які створюються таким сповіщенням), спростовується тим, що радіостанції отримують доходи від продажу рекламного часу, реалізувати який допомагає саме трансляція популярних музичних творів. Отже, сплата винагороди за використання музичних творів шляхом їх публічного сповіщення є обов’язковою.
Однак, перед мовниками постає складне завдання визначення суб’єктів та належності реєстрації авторського права (композиторів, авторів тексту пісні або їхніх правонаступників), від яких вони мають отримати дозвіл на використання об’єктів авторського права та яким зобов’язані виплачувати винагороду. Зазвичай автори самостійно не реалізують ці повноваження, а уповноважують ОКУ діяти від їхнього імені та вчиняти як юридичні, так і фактичні дії в інтересах правовласників.
Музичні твори активно використовуються не лише радіостанціями, а й телевізійними каналами. Станом на сьогодні ліцензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення мають і здійснюють мовлення чимало музичних та розважальних телеканалів (М1, М2, Enter-music, O-TV, Star-TV, MTV-Ukraine, Biz-TV, Music-Box Ukraine, Smash-TV тощо). Також музичні блоки присутні в сітці мовлення інформаційних і універсальних каналів (Maxxi-TV, Gamma, TVi, К1, К2 та ін.). Відеоматеріали та права на включення музичних відеокліпів до програм купуються телеканалами у правовласників (Ukrainian Records / Universal, Comp Music EMI, Odyssey / Warner, Majors Music / Sony тощо).
Істотною умовою договорів про надання музичних відеокліпів та прав на їх включення до програм телемовлення шляхом публічного сповіщення є обов’язок телеканалу — ліцензіата отримати в будь-якій організації колективного управління авторськими правами або у правовласника дозвіл на публічне сповіщення та сплатити винагороду за кожне сповіщення музичних творів із текстом або без тексту, що входять як складова частина до аудіовізуального твору (музичного відео – кліпу). Також передбачається сплата винагороди за кожне публічне сповіщення виконань, фонограм і відеограм через відповідні ОКУ у сфері суміжних прав. Отже, укладення договорів з організаціями колективного управління є обов’язковою передумовою для здійснення публічного сповіщення записів музичних творів засобами радіо та телебачення.
Механізм та специфіка діяльності організацій колективного управління
Сутність діяльності ОКУ у взаємодії з теле- та радіомовниками полягає в наступному. ОКУ від імені правовласників (у тому числі іноземних) надає користувачу (телеканалу або радіостанції) невиключну ліцензію на публічне сповіщення (через передачу в ефір, по кабелю чи через супутник) оприлюднених творів з репертуару ОКУ на території мовлення, визначеній ліцензією Нацради. Користувач, зі свого боку, зобов’язується виплачувати авторську винагороду (роялті) та вести точний облік використаних творів, надаючи ОКУ щоквартальні звіти за встановленою формою.
Особливо прискіпливо мовникам необхідно ставитися до так званого «репертуару ОКУ», оскільки він містить відомості про те, щодо яких саме творів і яких конкретно авторів надано невиключну ліцензію. Наприклад, у ліцензійних договорах ДП «УААСП» репертуар визначався як будь-які оприлюднені твори, за винятком тих, що були вилучені авторами або їхніми правонаступниками. Самостійно зорієнтуватися в переліку вилучених творів користувачу вкрай складно. Оскільки ОКУ зазвичай не повідомляють кожного користувача персонально про зміни в репертуарі, це створює підґрунтя для судових спорів щодо наявності у системи колективного управління повноважень на надання прав щодо конкретних об’єктів.
Судова практика: розмежування сфер діяльності ОКУ та захист мовників
Показовими у 2007 році стали справи за позовами ТОВ «Українська музична видавнича група» до ТОВ «ТРО «Русское радио» — «Україна» (справа № 20/570) та ТОВ «ТРК «Медіа маркет» (справа № 20/571) про заборону вчинення дій за участю ОКУ як третіх осіб (на боці позивача — Асоціація «Дім авторів музики в Україні» (ДАМвУ), на боці відповідача — ДП «УААСП»). Позивач вимагав припинити публічне сповіщення низки музичних творів без дозволу Асоціації «ДАМвУ» та стягнути компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 600 000 грн та 525 000 грн відповідно.
Судами було встановлено, що відповідачі уклали ліцензійні договори з ДП «УААСП», належним чином сплачували авторську винагороду за висвітлені твори, а офіційного вилучення спірних об’єктів із репертуару ДП «УААСП» проведено не було. Системний аналіз статей 15, 48 та 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» свідчить, що законодавство враховує специфіку діяльності телерадіоорганізацій, яка полягає у використанні колосального обсягу контенту, де оперативне встановлення кожного правовласника є об’єктивно ускладненим.
Правовий висновок суду у справах № 20/570 та № 20/571
Враховуючи факт використання творів на підставі діючих ліцензійних угод з ОКУ та належну сплату роялті відповідачем, Апеляційний господарський суд (підтверджений постановами Вищого господарського суду України від 02.10.2007 р.) дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини в діях мовників. У задоволенні позовів про стягнення компенсації було відмовлено повністю, оскільки користувачі діли правомірно у межах договорів з ОКУ. При цьому позивач не втратив права отримати зібрану за його твори винагороду безпосередньо від ДП «УААСП» або вилучити свої твори з репертуару організації на майбутнє.
Суперечливі підходи в судовій практиці та ризики для користувачів
Утім, факт укладення ліцензійного договору з ОКУ не завжди гарантує мовникові повну захищеність від претензій суб’єктів виключних прав, що підтверджується іншою резонансною справою. За позовом ТОВ «Чесна музика» до ТОВ «Нова хвиля» (радіостанція «Шарманка») про стягнення компенсації за публічне сповіщення пісні, суд апеляційної інстанції зайняв протилежну позицію.
Попри наявність у радіостанції договору з ВГО «Автор» та регулярну сплату роялті, суд зазначив, що сама по собі сплата винагороди ОКУ, яка не мала належних повноважень на конкретний твір від правовласника, не звільняє мовника від відповідальності у вигляді сплати компенсації. Суд ухвалив рішення, згідно з яким користувач нібито зобов’язаний самостійно перевіряти та укладати прямі договори з кожним правовласником.
Такий підхід повністю нівелює суть інституту колективного управління майновими правами (ст. 49 Закону). Неотримання ОКУ повноважень від правовласника не повинно ставитися за провину добросовісному користувачеві, який не був про це належним чином поінформований. Вимога укладати індивідуальні договори з кожним автором щодо тисяч треків є практично нездійсненною для мовників та ставить під сумнів доцільність існування ОКУ як таких.
Аби уникнути подвійних виплат та конфліктів між конкуруючими ОКУ, мовникам недоцільно укладати договори з кількома організаціями на один і той самий тип об’єктів. Оптимальним рішенням є укладення єдиного ліцензійного договору з надійною ОКУ із обов’язковою фіксацією письмової вимоги до контрагента щодо регулярного надання та оновлення вичерпного реєстру (репертуару) творів та вилучених з нього об’єктів.
Зарубіжний досвід та шляхи вдосконалення українського законодавства
Значний інтерес становить світовий та зарубіжний досвід розв’язання цієї проблеми. Наприклад, у цивільному законодавстві низки країн запроваджено інститут «розширеного колективного управління». Він передбачає можливість державної акредитації єдиної уповноваженої ОКУ у визначеній сфері (зокрема, публічного сповіщення музичних творів на радіо й ТБ), яка отримує право надавати невиключні ліцензії в інтересах усіх правовласників, у тому числі тих, які ще не уклали з нею прямих договорів.
Функціонування єдиної акредитованої організації в конкретній сфері повністю усуває спори між конкуруючими ОКУ щодо репертуару та надає мовникам можливість легально й безперешкодно використовувати оприлюднені музичні твори без ризику отримання раптових судових позовів.
Для подолання суперечностей у судовій практиці України та захисту прав як авторів, так і добросовісних користувачів, вважаємо за необхідне на законодавчому рівні чітко врегулювати інститут розширеного колективного управління у сфері публічного сповіщення музичних творів, розробити прозорі критерії акредитації ОКУ та внести відповідні зміни до спеціального законодавства України про авторське право і суміжні права.
Як зареєструвати авторське право?
Зателефонуйте Патентному повіреному 073 159 98 99 або напишіть у Viber чи Telegram
Співавтори: Яна Кондратюк та І.В. Кондратюк
